|
Уряд Української Народної Республіки, який знаходиться на еміграції і Українська Головна Визвольна Рада, яка, як державна влада, знаходиться в краю та в сучасний момент керує змаганнями українського народу за його визволення та повну державну незалежність, - уповноважили нас заявити Вашій Ексцеленції, наступне (що слідує):
1. Ми протестуємо проти того, щоб делегація т.зв. уряду Української Радянської Соціалістичної Республіки з Дмитром Мануїльським в проводі, представляла (репрезентувала) Україну на Мирній (Мировій) Конференції та промовляла від (в) імені українського народу, бо уряд УРСР не є покликаний до життя вільною волею українського народу та є накинутий Україні Московським керівництвом Комуністичної Партії Совєтського Союзу. Від тоді, коли більшовики завоювали територію Української Народної Республіки, в 1920 році, не було на Україні ніяких вільних виборів, Уряд УРСР держиться при владі тільки завдяки брутальній силі НКВД та Червоної Армії, яка окупувала Україну, після кривавої війни в 1917 - 1920 рр., змушуючи український національний уряд перенести свою діяльність закордон, звідки він систематично протестував і протестує проти окупації України. На українських землях український народ продовжував боротьбу проти більшовицького режиму в повстанчих і підпільних формах, в якій часто приймали участь також провідні українські комуністи, за що вони були безпощадно винищувані Москвою.
2. Ми протестуємо також проти виступів п.Мануїльського, який, прикриваючись іменем України, заступає на практиці імперіалістичну політику уряду СССР. Ми заявляємо зокрема, що український народ не солідаризується в жодному відношенні з п.Мануїльським в таких його заявах, як в справах Індонезії, чи Греції. П.Мануїльський надає своїм виступам ознак оборони демократичних свобід для різних народів, в той час, коли український нарід позбавлений власного права на повну державну незалежність, не говорячи навіть про елементарні права і свободи людини на Україні. В цей спосіб, всупереч інтересам України, п.Мануїльський підтримує політику московського уряду, якого він є вірним сателітом.
3. Заявляємо, що представляти український нарід на Мирній Конференції можуть тільки законні представники українського народу, які в противагу до т.зв. делегації УРСР, представляли б його незалежну волю та захищали б інтереси українського народу на форумі Мирної Конференції. Тому ми просимо допустити українську законну делегацію на Мирну Конференцію.
Український нарід має право на незалежне представництво на Мирній Конфренеції, з огляду на своє становище в часі другої світової війни:
а. Вже з перших днів війни український нарід зайняв виразно негативне становище до держав Німецької коаліції. В 1939- 1940 рр. Уряд Української Народної Республіки на еміграції офіційно задекларував свою повну солідарність з західними демократіями в їх боротьбі проти агресії Німеччини, яка в той час заключила договір співпраці із СССР, що спричинився до безпосереднього вибуху другої світової війни.
б. Від 1941 року український нарід вів боротьбу проти Німеччини. Українсько-німецький конфлікт почався безпосередньо після того, як німецька армія ввійшла на українську територію. 30 червня 1941 року Українські Національні Збори у Львові покликали до життя Тимчасове Українське Державне Правління на українських землях і цим актом український нарід заявив про свою суверенну волю до незалежної самостійної держави. Вимоги гітлерівського німецького уряду негайно припинити відбудову самостійного українського життя й розпуститися, Тимчасове Українське Державне Правління категорично відкинуло. Тому члени Правління були арештовані й заслані до концтаборів, при чому трьох з них Гестапо замордувало.
Відтак прийшли масові арешти українського патріотичного елементу а вся українська визвольна боротьба перейшла у підпільні форми. До найбільших розмірів дійшла визвольна боротьба українського народу в формі повстанчих дій Української Повстанської Армії (УПА), яка зародилася при кінці 1942 року і яка діє досі. УПА нищила німецьке підпілля в Україні та опановуючи цілі простори України, проголошувала на них незалежну від німецької суверенну українську владу, не допускаючи німецькі військові формування. В цей спосіб український нарід у великій мірі спричинився до розвалу німців на Сході. Повстанська і політична боротьба українського народу велася в той час і ведеться сьогодні під керівництвом Української Головної Визвольної Ради (УГВР).
4. Заявляємо, що незалежно від закінчення другої світової війни, війна на Україні не закінчилась. Після розвалу німецької агресії, український нарід дальше продовжує свою визвольну боротьбу проти більшовицького тоталітаризму, за повну державну незалежність. В цей спосіб, українці боряться сьогодні за ті самі ідеали, що за них український нарід боровся під час другої світової війни. Свою боротьбу український нарід веде в одному спільному фронті народів поневолених або збройно завойованих більшовизмом, що об'єднуються в Антибільшовицькому Блоці Народів (АБН) та в інших аналогічних організаціях. Українська визвольна боротьба проходить під гаслом свободи народів і людини, тому Україна є вірна ідеям демократії, здійснення яких ставить собі за мету дана Мирна Конференція, принаймі мова йде про більшість її членів. Ми є глибоко переконані в тому, що так довго, як довго Червона Армія і частини т.зв. НКВД будуть перебувати на Україні та в суміжних країнах і як довго український нарід і сусідні народи не будуть мати змоги у справді вільних виборах вибрати власних державних керівників, отже як довго в світі не будуть здійснені ідеї демократії, а народи будуть поневолені тоталітарними режимами - так довго існуватиме загроза близької нової війни.
|
